Краяли небо сірі гуси, звиняйте мамо – я не вернувся.
Звиняйте неню – лиха недоля мене лишила на цьому полі.
І затягнуло землю туманами, лежу посічений я ятаганами,
А по залитім кров’ю полю волочить турок вас в неволю.

Краяли небо сірі гуси, звиняйте мамо – я не вернувся,
Звиняйте неню – калина в тузі, шо ви садили на щастя в лузі.
А ту калину гей піднімали ми, з ворогом лютим потанцювали ми,
Та залишили лиш зневіру, і ще дороги важкі в Сибіру.

Краяли небо сірі гуси, звиняйте неню – я не вернувся,
Звиняйте неню – то Божа воля, моя могила не серед поля.
На ній ялина уверх здіймається, карпатське небо на ній тримається,
Сонячний промінь там через річку, на ній у тіні засвітить свічку.

Краяли небо сірі гуси, звиняйте мамо – я не вернувся,
Лиш не ломіть з розпуки руки, попідростають ваші внуки.