EmА він просто нам приCзнаватись не хоче, що вB7се
розуміє з пів звуEmку,
EmЗ комедії він, так як Cми, не регоче і з дB7рам не
заломлює рEmуки.
CВін чув вже не раз вірAmтуозні ці гами, мінB7орні
й мажорні акEmорди,
CІ в темному залі, що пAmахне жінками, він лB7иш
усміхається гоEmрдо.    B7  

Він вже не шукає натхнення в любові, не бачить трагедії в зраді,
Йому наплювати на наші розмови, на наші повчання й поради.
Він бачив не раз всі ці жести і міни, ці завчені рухи убогі,
І в залі, що пахне увесь нафталіном, він мовчки кепкує з усього.

Бо ж він просто нам признаватись не хоче, що все розуміє з пів звуку,
З комедії він, так як ми, не регоче і з драм не заломлює руки.
Його не здивуєш ранковим туманом, його не спокусиш жінками,
І в темному залі, що пахне обманом, він мовчки сміється над нами.