Життя дороги непрості, тривожні і круті,
Але у кожного в житті часи приходять злі.
Коли ідеш в стежках крутих і впасти нема як –
Бо друзі ззаду й ти для них – немов в пітьмі маяк.

Хрустів мороз у пізній час. А сніг – мов океан.
І скоса поглядав на нас дрімаючий Тростян.
На Славськ холодна ніч зійшла. Голодні навпростець
В їдальню йшли. А доля зла вже нас чекала десь.

Він йшов, а ми за ним утрьох – для нас він серцем був.
В "Мальвінах" чув себе як Бог, а тут кросовки взув.
Та йшов вперед за кроком крок, хоч мерзли вуха й ніс.
Він знав цю путь, він був пророк: з вином він банку ніс.

І треба ж так, у час лихий, ніхто з нас не чекав,
О Боже, за які гріхи! Він послизнувся й впав.
Ми сторопіли: як же так! Невже всьому кінець?
Вина вже не відчуєм смак, не звеселим сердець?

Герой – є на то герой, він не вертав назад.
Він банку захистив собою, як на війні солдат.
Очам не вірячи своїм ми плакали крізь сміх.
Герою ми співали гімн, що радість нам зберіг.

А потім пили те вино і підіймали тост,
Що з льоду злизувать його нам всім не довелось.
Багато було гарних слів – він стільки пережив!
Герой же скромно червонів і трошки більше пив.

Давно минулися ті дні, він вже юристом став.
Та істина була в вині, котре він врятував.
Я друзям своїм розкажу, ви розкажіть своїм:
Герої серед нас живі – вколонімось щиро їм.