Сільська церковиця Василь Чудик

Текст пісні

  • Текст пісні Юлія
Вона стоїть, її вже сотні літ,
І поглядом націлена у небо,
Немов ракета здиблена в політ,
Із світу іншого прилетіла до тебе.

Вона стоїть, а поруч все біжать
Роки волами, кіньми, літаками,
Пливуть у безвість, мов за раттю рать,
У війн яри, що поросли гробами.

Вона стоїть, хто камінь тут поклав,
В її основу першу звів цеглину,
Шматок гіркий од серця відірвав,
Офірував з плеча свою свитину.

Вона стоїть, збудована за гріш,
За грейцер зведена, але за той останній.
Як на межі добра і зла стоїш,
А далі, все – кінець людської грані.

Вона стоїть, задивлена у вись,
Розкута і обміряна вітрами,
В ній предків заповіт – послухай, зупинись,
Це він бринить: "Ми не були рабами".
В ній предків заповіт – послухай, зупинись,
Це він бринить: "Ми не були рабами".

Вона стоїть, часом догляне хтось,
І з віри чи з добра ще й кине щось на тацю,
І вдячно з вівтаря так дивиться Христос –
Той предок мученик, що увіковічив працю.

Оцінити цей розбір
Внески:
Юлія
Юлія
anonim