Ти признайся кохана, о хто ти, о хто ти
Бо таке воно все до смішного банальне
І на бильці фотелю твої чорні колготи
І чужий кабінет перетворений в спальню

Не буває тут ночі – ліхтар що навпроти
Остогидлим вогнем заглядає крізь штори
І оголені стегна і чорні колготи
Розмальовує він у рожеві кольори

І таке воно все рідне аж до нудоти
Недопалки в вині, під гітару зітхання
І на бильці фотелю твої чорні колготи
І чужий кабінет перетворений в спальню