Як дивно, кудись запізнився,
І це не пече вже.
Раніше чекання солодші були
І коротші.
Можливо, тому, що таксі було
Вдвічі дешевше,
А ми, навіть зразу не вимовиш,
Вдвічі молодші.

Ах, кава, до ранку розмова,
І всі про велике,
Ми навіть співали разом,
Хоч були і тверезі,
І так легковажно нещирості
Кидали виклик,
Що благополуччя скидали
З життєвих терезів.

Зухваліше словом і ділом
У часть горезвісник,
Сьогодні ми радісним подивом
Повні по вінця,
Вчорашню крамолу з переліком
Цифр і прізвищ
Друкують центральні газети
На першій сторінці.

Як дивно, збуваються сни,
Часу зовсім не шкода,
Під оплески преси завіса
З очей опадає,
Та шкода, що входить відвертість
І щирість у моду,
Бо мода диктує закони,
Які відмирають.