Нехай не назавжди
Однаково слово "розлука",
Є туга стріли,
За минулим - туга безнадія,
А потім - мовчання
Ураз постарілого лука,
Який зрозумів остаточну
Завершеність дії.

Нехай не назавжди
Не чути напутнього слова,
А стукіт колес -
Нескінченне закляття магічне,
Прощань паралелі
Збігаються в точці любові,
Така перспектива для мене
Триватиме вічно.

Не через безвихідь,
А саме тому, що дорога,
Зривається внутрішня рима,
У віршеві - стогін.
На вітер слова, що не слово,
То пересторога,
Яку за вікном перехоплює
Вітер стоноги.

Не гонору ради,
Аби ти хоч трішечки знала,
Яке розуміння від пустки
Рятує єдино,
Куди б я не їхав
І скільки б це не тривало -
Я завжди прямую
На зустріч тобі, Україно!