Ми дійшли до ручки і до краю,
Скрізь димить, а де не де горить,
Я такого москаля шукаю,
Щоб по свійськи з ним поговорить.

Я скажу, що вже немає спасу,
Особливо по той бік Дніпра,
Де священні вироби ковбасні
Цінять вище громадянських прав.

Я біди ні трохи не применшу
І його уклінно попрошу,
Щоб забрав до себе президентшу
(Колишню),
По якій - шо плаче - не скажу.

Кажуть - в них людей не вистачає,
Нам Господь послав цього добра,
Я такого москаля шукаю,
Щоб усіх до себе їх забрав.

Як дійде перебудова знизу
Аж до самих київських верхів,
Я тоді йому оформлю візу
Із Пермі у вільне місто Львів!