Не боятись себе, а ще
Цінувати сніг і повінь,
Пити каву, аж доки щем
Скаже серцю: Він ще живий.
Кількість заповідей ніяк
Не зростає до десяти,
Я не можу забути смак
Ні любові, ні ненависті.

Проведи мене на літак...

Сором, як провінційний вік,
Зазирає в мої краї,
Найгіркіша із ностальгій -
На землі батьків за своїм.
Всі дороги ведуть у Рим,
Кажуть: він не гірший за Львів.
Вдома легко бути чужим -
Дістаєш усе, що хотів.

Проведи мене на літак...

Твоя дужча, прозорий стяг,
Слово "завтра" - порожній звук,
Страх складає наше життя
У мозаїку злих розлук.
Вірнопідданіший, ніж тінь,
Він для більшості - Мірамір,
Від фальшивої чемності
Друзі слабнуть на слух і зір.

Проведи мене на літак...
Проведи мене на літак...
Проведи мене...