Тут під небом чужим ніби гість я незваний.
Клином в небі летять в рідний край журавлі,
Серце рветься з грудей за ключем-караваном
І підранком душа проводжає птахів...

Білий клин промайне над скорботи Хрестами,
Над згвалтованим краєм полів і церков.
На зворотнім шляху журавлина та зграя
До гніздів'їв своїх все ж повернеться знов.

Дощ осіннній й туман, і негода, і сльота.
Вид похмурий людей, і сумний вид землі...
Серце плаче, його роз'їдає гіркота.
Не кружіть наді мною брати-журавлі...

Ні, чудес не бува - журавлем я не стану
Та й гніздо родове зникло в адськім вогні...
Чи колись повернусь достеменно не знаю,
Чи під небом чужим, залишусь назавжди.

Так хуткіше летіть у мою Україну,
Журавлі, й передайте від мене привіт.

Мій прощальний привіт в рідний край передайте
Україні-землі, Батьківщині моїй.