Щодня я ходжу до тебе на могилу...
Несу квіти і живу спогадом колишнім,
Веду розмову із тобою, мій милий,
І сльозу із очей витирає Всевишній.

Душа плаче сльозою, рясним дощем...
Небо синє дивиться у заплакані очі -
Іду у Осінь, сонце зігріває сонячним днем,
І пісня бальзамом лікує серце жіноче.

Ще цвітуть айстри, троянди, хризантеми...
Вітер кружляє кленове листя у вишині,
У саду зриваю осінні квіти для тебе
І несу земну любов в дарунок тобі.

У твою пам'ять запалюю воскову свічу...
У сірий попіл вона горить-палає, згорає,
Ти мене залишив серед лютої зими одну...
І я лечу журавкою у Всесвіт тебе шукаю!..