Згадай мене, коли сонце зайде за хмари...
Ти промокнеш вщент від людської грози,
Від відчаю розпачу на серці глибокі рани
І ти, як квітка у полі, яку гнуть додолу вітри...

Згадай мене, коли за вікном лиють дощі...
Холод проникне у дім і тобі світ немилий,
Відчуєш самотність, пустоту у своєму житті,
Опустиш руки і є безпомічний, безсилий...

Згадай мене, в час радості смутку печалі...
Коли згасне остання надія у твоєму житті,
Від дороги втомися, протреш старі сандалі
І від спраги захочеш почути мене на землі...

Згадай мене як відійду в інший світ за межу...
Мої сліди замете сніговійниця, зими хуртовина,
А ти прийди на могилу, запали воскову свічу -
І я крилом пташки обніму на червоній калині...