Скажи ти звідки, юна і небесна?
Як довго я тебе не міг зустріти.
Та враз із мого серця крига скресла,
І я біжу в своє далеко літо.

Трави, трави
Стеляться до ніг нестримно,
Барви, барви
Увірвались в очі стрімко,
Хата, хата
Вийшла наперед тополі,
Мати, мати
З грядки підвелась поволі.

Поглянь, як сад наш від років стомився,
Гілля колись стрімке впало долу,
А як же він о тій порі квітився,
Як нас манив в оту весняну пору.

Сливи, сливи
На деревах потемніли,
Зливи, зливи
Жовтим листям відзвеніли,
Роки, роки
З журавлями повлітали,
Кроки, кроки
Віддалились і розтали...

У свідки не беру собі нікого,
Лиш серцю довіряюсь, як молитві,
І пам'ять проклада тобі дорогу,
Прийди, як в тім моїм далекім липні.

Знаю, знаю
Шлях туди поріс травою,
Злая, злая
Кропива на стежці моїй,
Де ти? Де ти?
Чи тебе хоч раз ще стріну?
Клекіт, клекіт
Тільки чую журавлиний...

Невже явилась ти мені видінням,
Щоб повернути серцю давні весни?
Та раптом напливли тумани білі
І образ твій поглинули небесний.

Трави, трави
Обплітають путом ноги,
Барви, барви
Попливли в очах вологих,
Хата, хата
За тополю віддалилась,
Мати, мати
Знов над грядкою схилилась...