Де в Карпатах видно зорі,
Де тече Дністра вода,
Хлопець там прощав дівчину,
Гірко плакала вона...

Від'їжджає він в чужину,
Від'їжджає на війну,
Залишає свою милу,
Залишає лиш одну...

"Ой, не плач, моя кохана,
Я повернусь навесні,
Як не вб'ють і повернуся -
Будеш жінкою мені!"

"Як не плакать, мій миленький?
Та й я плачу не одна,
А ще плаче твій синочок,
Що під серцем підроста..."

Ой, убила вража сила,
Вбила хлопця-козака,
Його вдома жде дівчина
І дитина жде мала...

Так чекала та дівчина
Того хлопця на весні,
Дочекалась неживого,
Бо привезли у труні...

Ой, покрила чорна хустка
Бідну голову її,
Ну зуміла жить без нього
Та й померла уві сні...

Бо просила вона смерті
І почув слова ті Бог,
У великих домовинах
Поховали їх обох...

А дитина гірко плаче,
Мерзнуть рученьки малі,
Залишилась сиротою -
Взяли людоньки чужі...