Забутий дім, забиті вікна
І хвіртка скривлена навстіж,
Нікого тут не чуть не видно
Самотність бродить босоніж.

А хтось, колись сюди заходив
І дім цей звеселяв когось,
У хутірці, що біля броду
Життя чомусь перевелось.

Нікому дім вже не потрібен,
Хоча є стіни, є і дах,
Та квіти вицвіли вже ніби
І проліта байдужий птах.

Не прагну знатися багатим,
Бо видно щастя не у тім,
Я лиш боюся, щоб не стати
Як цей старий забутий дім.