Уже дванадцята минає,
Пора додому спать іти,
Одна возлюбленая пара
В зелений гай гулять пішли.

Вона була йому покірна,
Весільне плаття одягла,
Вона цього не сподівалась,
Що скоро буде нежива.

Спочатку обняв її рукою,
Потім її поцілував,
А потім грізно розсердився,
Знущатися над нею став.

Знову обняв її рукою,
Потім порізав їй ножем,
А сам він вийшов із гаєчка,
Її залишив під кущем.

Галя упала і сказала:
"Рідна матусенько, прощай..."
Потім упала і сказала:
"І ти, мій зраднику, прощай..."

Довго боролася із смертю,
Боролась довго, день і ніч,
Рідне село було далеко,
Нікому було дать поміч.