Проминулося літо
І не може душа не боліти,
Зазирнувши у вічі,
Немов у криницю, до тебе.
Там тонули слова
Мої, наче зірки,
В оксамитово-чорному небі,
Глибокому небі...

Не почуті ніким,
Ті слова і думки,
Без тепла, без надії й підмоги –
Обриваються вниз
Падолистом гірким
На осінні стежки і дороги
Під ноги... Під ноги...
Під ноги...

Поверни мені літо
Під охриплу мелодію вітру,
Щоб душа відігрілась,
Покраяна жалем і болем
І вознеслась любов,
На жертовний вівтар,
Що в колючій стерні на прощання
Звели ми з тобою...

Не почуті ніким,
Ті слова і думки,
Без тепла, без надії й підмоги –
Обриваються вниз
Падолистом гірким
На осінні стежки і дороги
Під ноги... Під ноги...
Під ноги...