Зажурилось небо - почорніло, посіріло,
Сонце зайшло за хмари в чорну пелену,
В жертовнім болю серце заплакало, оніміло,
Із неба впала зоря і застигла у пам'яті люблю...

Закружляв чорний ворон, приніс сумну звістку,
Віхола запалила свічу, обірвала струну життя,
У серці горіло полум'я - любов до білого світку,
Ти наповняв кисень у груди і квітці радів, як дитя...

Ти голубом сизокрилим відлетів у вічність небеса,
І я занурилась напівмертва у цей непробудний сон...
Для мене зупинився час - і стою під зливою життя,
Бо опав кленовий листочок так рано із міцних крон...

Згубилась під дощем снігопадом лебедина мрія,
Зчорніла в ніч краса... В очах забриніла сльоза...
Мій милий, мій друже, ти був - моя розрада і надія,
Як жити без тебе, щоб бачити сонце і світло дня?..