Ніч мовчки впала на коліна
Та й прихилилась до землі,
І я завмерла, мов стеблина,
Забута, згублена в імлі...

Ніч почала молитись тихо,
Святити місяцем хрести -
І божий світ, здавалось, дихав
У срібній крапельці роси...

Під ранок ніч звелась мовчазно,
Вклонилась і пішла удаль,
Була вона така нещасна
І чорна-чорна, як печаль...