Гортаючи в пам'яті давній альбом,
Фото без барвів знайдеш у нім ти,
Там, де зображені лиш ми у двох,
В ту мить незабутню щасливі були.

Втомилася ти й змінила цей сон,
Під обліком іншим сховалася ти,
Оцінки твоєї не хочу я знов,
Ти просто у суть цих слів увійди.

Притулок для тіла, а не для душі,
Знайшла ти у ролі зовсім не своїй,
Я хочу сказати тобі: Зрозумій,
Не ти, зовсім це не ти.

Живи, живи, живи та знай, та знай,
Ти знай, що це, що це, що це
Зовсім, не твоє життя!
Душа, душа твоя вільна мовби в небі птах,
Лети, лети, лети, лети аж за небо край!