Ми на пару з тобою
Якось слухали дощ,
Переймались журбою
І бажалося прощ.

Та не було спочину
Від колючих вітрів,
Обійняв на хвилину,
Ніжним серцем зігрів...

Розтікались потоки
Крізь нелегке життя
І років сірі кроки
Тихо йшли в небуття...

Забажалося знову
До тієї ріки,
Де під тиху розмову
Я торкався руки...

Та немає стежини
У юначі літа,
Пригорнусь до калини
Я - тепер сирота...