Летів понад Дніпром сумний лелека
І падав стогін з-під його крила,
Бо висушила трави сиза спека
Й гірким туманом в далеч відпливла.

Приспів:
А він літає
Над рідним краєм,
Та все шукає
Рідні тепло.
Палає сад, палає ліс,
Душа палає,
Аж серце обпекло.

Колись тут лелеча та виростали,
Та й розлетілись в голубі краї.
Лиш пам'ять б'є, як блискавичний спалах
У незабутні радощі мої.

Приспів.

Куди летіть і де їх зустрічати,
Коли давно нас доля розвела.
Верніться щастям, діти – лелеча та,
До мами, що в гніздечку сповила.

Приспів.