Криниця мого дитинства, ти дзвониш відерцем рано,
Кринице моїх світанків і перших дівочих мрій.
Ти кличеш мене додому, ти пахнеш мені катраном,|
Моя дзвонкова кринице, дивися ж - не обмілій. | (2)

Нехай напувають коней у водах твоїх блакитних,
І дівчина личко біле обмиє в воді твоїй.
Кринице мого дитинства, веселко моя стоцвітна, |
Моя дзвонкова кринице, дивися ж - не обмілій. | (2)

Вертайте до неї знову крізь роки і сиві далі,
Несіть їй свою тривогу і сонце своїх надій.
Несіть їй синівну радість і вічні свої печалі, |
Моя дзвонкова кринице, дивися ж - не обмілій. | (2)