Сумуючи, в житі калина стоїть.
Калино, де юність, де свіжість суцвіть?
Свистіли з вітрами шалені піски...
Калино, скажи, де твої пелюстки?

Приспів:
Сплять відлоги білі без тривоги...
Не сумуй, калино, край дороги,
Не сумуй!..

Під кручею б'є солов'їна луна:
Тебе щось, калино, кохання мина!
Весняною ніччю і сну їй нема,
Весняною ніччю калина сама.

Приспів.

З нежданним морозом поник верболіз,
І серце калини стискалось від сліз.
Мороз не остудить в тім серці тепла,
А серце вам, люди, вона віддала.

Приспів.