О, скільки вже минуло літ,
та все спішу в далекий світ.
Десь рідної оселі слід
Знову загубився,
де молодість пройшла, як мить,
де пісня, мов струна, бринить...
Та тільки про дзвінку блакить
спомин залишився.

Приспів:
Доле моя, доле, радість ти і горе,
Ти - безмежне море сподівань.
Доле моя, доле, ти, як чисте поле,
кличеш в Гуляйполе з мандрувань.

Якби тепер я тільки міг
вернути хоч одну з доріг,
де юність залишила нам
зоряні надії!
Шепчу забуті імена,
та тільки не моя вина,
що зовсім вже того нема,
лиш зостались мрії.

Приспів.

До всього хочеться дійти:
до суті, до життя мети...
Та серце далі так іти
зовсім вже не хоче.
Де щем від тих безжурних днів,
де роси рано-вранці пив,
чого хотів, кого любив...
Все покрили ночі.

Приспів.