Десь там, за далекими гонами літ,
Де в травах дитинства стежина,
Стоїть біля батьківських сивих воріт |
Калина, червона калина. | (2)

Вона проводжала синів на війну,
Гілля до шинелі тулила.
Не знала в розлуці спокою і сну |
Калина, червона калина. | (2)

З тих пір в солов'їних дніпровських гаях,
Де в травах дитинства стежина,
Як мамина пам'ять, стоїть по синах |
Калина, червона калина. | (2)