Чайка над морем кигиче...
Чаєчка чаєчку кличе,
Хвилі торкнеться крилом
Над затонулим селом...

Чаєчка рада прибою,
В небі викреслює кола...
Там, де стрічались з тобою,
Більше не стрінемось ніколи...

Що це на хвилі ген лине?..
Може, старенька цямрина,
Чи не від тої криниці,
Де піднесла ти водиці?..

Може, це теє відерце,
Де я втопив своє серце?..
Хвиля до хвилі шепоче —
В чомусь признатися хоче...

Чаєчка чаєчку кличе,
Наче вже вік тут кигиче...
Чайки радіють прибою,
Ми ж хіба ні із тобою?..

Хвиля до хвилі сміється,
Серце до серденька рветься:
Там, де ходили ми в поле,
Більше не стрінемось ніколи...