А ще не осінь... А ще не осінь...
А тільки літо молоде!
Зоря веде, де шумлять верболози...
У росяні трави, де папороть цвіте...

Вечір мережить зоряне намисто,
Відзеркалює алмазом зоряна ніч,
Грає на скрипці клен зеленим листям,
До білої березоньки зорить до віч...

Сяє зоряна ніч під зорепадом,
Де пахнуть яблука і груші медові,
Сад увінчав віночком винограду,
Зодягнений у вишиванці святковій...

Світе ясний, зупинись на хвилинку!
Дай нап'юсь твоєї водиці з джерела,
Гляну як пливе човником хмаринка,
На любуюсь блакитним морем і здаля...

Літечко зеленим листям тріпоче,
Зачекайте! Не йдіть до осені, літа!
Моє ніжне серце до тебе хоче...
Де жайвір співає над нивою життя...

А ще не осінь!.. А ще не осінь!..
А тільки літо молоде!..
Зоря розпустила свої пишні коси,
Кличе лебедів під небо ояйне...