Я вирушаю, мила, у похід,
Ніхто не знає, чим все обернеться...
Дай на прощання обніму дітей
І пригорну тебе до свого серця...

Уже сьогодні, певно, буде бій.
Для когось може стати він останнім,
Та ти, кохана, плакати не смій
У ці хвилини нашого прощання...

І не шукай мене в отім диму
Ти на екрані між облич героїв,
Я на екран, повір, не попаду,
Я буду там, у самім пеклі бою...

А якщо, раптом, упаду в бою,
А чи потраплю до катів за грати,
Знай, в моїм серці була тільки ти
І наші діти, й Україна мати...

Уже сьогодні, мабуть, буде бій...
Іще бої... жорстокі і запеклі...
Герої наші будуть у раю,
А ворогам ми зробимо тут пекло!

Та я вернусь! Як тільки ця весна
Нам принесе, нарешті, перемогу.
Тобі з порога радісно всміхнусь,
Дай обніму! Мені пора в дорогу!