Упало небо на безодню
У час, коли вогонь палав,
Подарувало людям Сотню,
За що – Всевишній тільки знав.

І сина батько на офіру
Віддав од серця небесам
За Україну і за віру,
Немов біблійний Авраам.

Як Сотня ця летіла в небо,
Горів заплаканий вінок,
І місяць плив, мов хлібний злепок,
Життя погаслого дзвінок.

Майдан ще плаче, та занепад
Минув його без зайвих слів.
Палахкотить вночі край неба
Святої Сотні кревний слід.