Я щойно з Майдану вернувся додому,
Цілунками, мила, зігрій мені душу,
В обіймах твоїх, дай забути про втому,
Бо знову в похід вирушати я мушу!..

Я мушу іти, бо вже ворог над нами,
Неначе вороння голодне кружляє...
А ми їх недавно вважали братами,
Тепер вороги... Знов, спокою немає...

Не плач, моя рідна, не плач, моя люба,
Бо сльози твої лише душу тривожать...
Молімось за нашу Україну рідну,
Бо все тепер тільки у милості Божій.

Не плач же, кохана, нехай твої сльози
Не бачить наш ворог, нехай не радіє...
Ми гордий народ і єдиний, від нині,
Нахабну орду ми здолати зумієм!

Молилася ти, як стояв на Майдані,
І, бачиш, живим повернувся додому.
Я мушу вже йти, обійми ж бо, кохана,
В обіймах твоїх дай забути про втому!