Мамо рідненька, не плач, не журися.
Знаю провину родинну свою.
Я у житті в тебе всього навчився,
І, як і ти, рідну землю люблю!

Сумно зустрінеш в саду соловейка.
Він прощебече веснянку тобі.
Гірко твій погляд помітить земельку,
Навіть зворушить печаль у дубів.

Стійко Майдан захищав барикаду.
Куля навиліт крізь серце пройшла.
В мене лишилась безмовна досада,
Що перемога без мене прийшла.

Я залишаюсь святий охоронець,
Сни колисати в ліжку твоїм.
Щоб приласкатись, як тисяча сонець,
Щоби утішити серцем своїм.

Рідна матусю, тобі я зізнаюсь -
Швидко юнацькі роки відцвіли.
Вибач, рідненька, я знов повертаюсь,
Де побратими на битву пішли...

Мамо рідненька, не плач, не журися.
Знаю провину родинну свою.
Я у житті в тебе всього навчився.
Я захищав Україну святу!