Напруга, тиша скоро знову в бій.
Рінгтони, посмішки: "Матуся, я живий".
Свята брехня та жах протистояння,
Не треба хвилюватись, мамо, я здоровий,
Ні не стріляють, то салют святковий.
Нас тут багато люба, я не сам,
Так, все нормально, не хвилюйся, мам.
Пробачте хлопці, мама подзвонила,
Хвилюється за мене моя мила.
Бо з рідних в неї я залишився один.
Ну все, достатньо слів, давай бензин.

Приспів:
Пробач, матусю, хоч велику та дитину,
Та я крім тебе ще любив свою країну.
Пробач за все, що не сказав словами,
За біль у серці що продовжиться роками.
Пробач за сивину й безсонні ночі,
За твої, мамо, виплакані очі.
Пробач за те, що залишив тебе самотню,
Пробач, та постріл наказав:
"В Небесну сотню!"

Ну, що ти, мам, які протистояння!
Це, моя рідна, зайві хвилювання.
Стріляти тут була єдина спроба,
І то та куля не дійшла до лоба.
На барикади! Відключаймо телефони!
Кого несуть? Він з самооборони?
Із цього пекла шлях один – до раю.
Кому коктейлю "мусора"? Я пригощаю!

Приспів.

"Я так люблю тебе...", – донеслося до мами,
І вічність в серце увірвалася гудками.
Старенька довго шепотіла: "Сину, сину..."
Та він не чув, він вмер за Україну!