Як батько заграє ворог враз ридає,
То ж є піти до кого молодому козаку.
Червоні ліворуч, білії праворуч
Піду я до батька у громадянськую війну.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Із-за балки лунко, лунко у береги
Вдарили одразу короткі батоги.
Батько нахилився, коня у кар'єр —
"Посікти сволоту" — цівку плечем стер.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

А першая куля, а першая куля,
Порснула по мені, та спасли ремні,
А другая куля, а другая куля
Ранила коня та й ще за світла дня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

А третяя куля, а третяя куля
Вцілить у мене й з мого коня мене зніме,
Та терпець урвався і вже не залякать
Лиш би дотягнуться, а на смерть начхать.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Не журися, батьку, нічого пинять,
Ті хто виноваті вже навіки сплять,
Тих що не владнали і не дорубали
Буде нашим дітям того зілля дорубать.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Годі на сьогодні, братці, храбровать.
Коні потомились, хлопці хочуть спать.
Ніколи не шкода ворога-ірода
Шкода тільки волі і буланого коня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.