Думи мої, думи мої,
Лихо ж мені з вами —
Не даєте, думи, спати
Темними ночами.

По підтинню сиротами
Як колись блукали,
Ніби є своя держава —
Радості немає.

Серед інших країн світу
Плентаємось ззаду,
Бо обрали не парламент,
А Верховну зраду.

Можновладці-казнокради,
"Злодії в законі"
Возять крадені мільярди
В банки закордонні.

Правлять в нашій Україні
Кіллери-бандити,
А гарант наш не спроможний
Людей захистити.

Скільки слів про незалежність,
Про добро держави,
За кулісами всі дбають
Лиш про власні справи.

Ще і кляті перевертні
Їм допомагають:
Обкрадають Україну,
Совісті не мають.

Ні совісті, ані честі
Відцурались роду,
Своїх прадідів великих,
Рідного народу.

Патріоти все чубляться
За керівні крісла
І не бачать, що імперська
Лавина нависла.

Простір наш інформаційний
Віддали чужинцям,
Телебачення єврейсько-
Московське по вінця.

Про яку там незалежність
Може іти мова,
Коли душать в Україні
Українське слово.

І нема цьому рятунку
Ні з боку держави,
Ні від власного народу —
Такі наші справи.

Заступися, святий Боже,
За нас українців,
Захисти від власть імущих
Гірших від ординців.

Бо ми, бач, самі не вмієм
Кращих вибирати,
Та й не хочем, бо вже звикли
В ярмі працювати.

Де ж ви новії Шевченки,
Петлюри, Бандери?
Хто поведе Україну
До нової ери?

Де козацька наша доблесть
Загуляла нині?
Де блукає наша слава,
Слава Україні?

Думи мої, думи мої,
Лихо ж мені з вами —
Не даєте, думи, спати
Темними ночами.