На Майдані, зганьбленім дощенту,
Патріот засмучений співав:
Так кому ж ти, пане Президенте,
Нас із Україною віддав?!

За твої слова "Бандитам тюрми"
Ми тебе в ікону возвели,
Нас же як снопи у перевесла
Пов'язавши, бандюкам здали.

Президент, за протоколом, ґречно
Відповів: — А приглушіть баси,
Бо не я, а ви здали за гречку
Злодіям в законі голоси.

— Ну і що ж відповіси, народе,
На такий від Президента спіч?
Думай, думай, а поки з нагоди
Я тобі відважу меживіч:

— Якщо ти встонадцяте у яму
Сам себе загнав без сторожів,
То, можливо, трясця його мамі,
Ти на інше вже й не заслужив,

Окрім того, щоб наймитувати
У чужинців, як віками звик.
Тож сиди тепера нишком в хаті,
Зав'язавши у шнурок язик.

Й не чекай, що знов за нас на палі
Діти в Крутах голови складуть!
Не надійся: вони на вокзалі
Собі інший обирають путь.

Як запрагнеш гордим стать Народом,
А не наймитом крамарука,
Доведеться у Яру Холоднім |
Вибрать нового Залізняка. | (2)