Ой дощик іде, до бережка хлине.
Козак коника веде, а дівчина гине.

– Хоч вірь, хоч не вірь, моя серденятко,
Я би радий тебе взять, та не велить батько.

Ай не велить батько ще й уся родина.
Ой дівчина ти моя, щочки, як калина.

Щочки, як калина, малиною пахнуть.
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш.

Вже й націлувався, вже й намилувався,
Як у саду соловейко та й нащебетався.

А у саду соловейко щебече раненько.
Як мій милий коло мене, мене веселенько.

Нема в саду солов’я, нема щебетання.
Нема милого мого, немиле й гуляння.