Козак од’їжджає,
Дівчинонька плаче:
– Куди їдеш, козаче?

Козаче-соболю,
Возьми ж мене з собою
На Вкраїну далеко.

– Що ж будеш робила,
Дівчинонько мила,
На Вкраїні далеко?

– Буду хуста прати,
Сріблом-злотом вишивати,
Козаченьку-серденько!

– Де ж ти будеш прала,
Дівчино кохана,
На Вкраїні далеко?

– На крутій горі
Та на синьому морі,
Козаченьку-серденько!

– Де ж будеш сушила,
Дівчинонько мила,
На Вкраїні далеко?

– На буйнім вітрочку,
На шовковім шнурочку
Козаченьку-серденько!

– Що ж ти будеш їла,
Дівчинонько мила,
На Вкраїні далеко?

– Сухарі з водою,
Аби милий з тобою
На Вкраїні далеко.