Ой у лузі та ще й при березі
Червона калина...
Породила молода дівчина
Хорошого сина.

Вона його та ще й породила
В зеленій діброві,
Та не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі.

Та й не дала тому козакові
Ні щастя, ні долі,
Тільки дала тому козакові
Та чорнії брови.

"Було б тобі, моя рідна мати,
Цих брів не давати,
Було б тобі, моя рідна мати,–
Щастя-долю дати!"

Розвивайся а ти, сухий дубе,– *
Завтра мороз буде!..
Собирайся, молодий козаче,–
Завтра похід буде!

"Я морозу та ще й не боюся –
Зараз розів’юся!"
"Я походу та ще й не боюся –
Зараз собернуся!"