– Чом ти мене, моя мати,
Рано не збудила,
Ой як тая компанія
З села виходила?

– Тим я тебе, моя доню,
Рано не збудила,
Бо той козак вперед ішов,
Що-сь єго любила.

Подивися, моя доню,
В долішню квартиру, –
Там твій милий чорнобривий!
Сходить на долину.

– Купи ж мені, моя мати,
За таляра голку,
За чотири талярики
Червоного шовку.

Шовком шила, шовком шила,
Злотом вишивала
Все для того козаченька,
Що вірно кохала.

Ой кажеш ти, моя мати,
Що я не журюся, –
А як вийду на вулицю,
Од вітру валюся.

Ой кажеш ти, моя мати.
Ой що я не плачу, –
А як вийду на вулицю,
То світа не бачу.