Забуяла знову осінь,
Запалила свій вогонь,
Щедро сипле нам дарунки
З лагідних своїх долонь!
І, розніжившись на сонці,
Поки хмари не дощать,
На полях і на городах,
Наче підсвинки, лежать
І смішні гарбузенята,
І солідні гарбузи,
І розкішні гарбузихи –
Женихів-невдах призи!

Якщо дехто в жениханні потрапля, бува, в конфуз,
Споконвіку в цій халепі краща втіха – це гарбуз!
Він і каша, і насіння, і багато ще чого!..
Лиш не варто, друзі, на ніч наїдатися його!

Удалися цього року
Гарбузи, мов ті слони!
І сказала баба Мотря,
Наш всезнайко головний,
Що, мовляв, коли вродило
Так багацько гарбузів,
Це до того, що дівчатам
Вдосталь буде женихів!
Буде з кого вибирати,
Кому голову крутить,
Буде ким перебирати,
З кого юшечку варить!

Тож гарбузиків, дівчата, заготовте про запас,
Щоб на те, що не хватило, з нас ніхто не мав образ!
От як матимете право на гарем чоловіків,
Ну, тоді вже можна буде мати й менше гарбузів!

А всерйоз якщо, дівчата,
То порада вам така:
Гарбузами не жбурляйтесь,
Бо й звікуєте в дівках!
Ну, а ті, хто їх одержав,
Не кляніть життя своє:
З жінки толк іще чи буде,
А гарбуз – ось, о, вже є!
Овоч наш національний,
Він до столу в самий раз,
І печений, і варений,
І у профіль, і в анфас!

То ж раніше, ніж лицятись, тратить сили, час, бензин,
Взнайте, хлопці, чи вродили в тої дівки гарбузи!
Я помчуся у Феррарі хоч в найдальший з хуторців,
Лиш було б в дівок тамтешніх та побільше гарбузів!

Овоч наш національний,
Ти до столу в самий раз
І печений, і варений,
І у профіль, і в анфас!
Що там ті банани й ківі,
І кокос, і ананас!
Ти даси усім їм фору,
Всім покажеш вищий клас!