Вже зоря вечірня встала,
Вже на трави роси впали,
Заридала ніч неспинним
Божевіллям солов'їним...

І знову тривожне чекання
Зринає у грудях зітханням,
Бринить у очах сподіванням –
То щемом солодким кохання
У серці...
Тамую п'янке хвилювання –
Чекання хвилина остання!..

Твої очі – слів не треба!..
Та палає вже край неба –
То розлуки час, кохана,
Вже віщує нам світання...

І знову настане чекання,
Чекання, налите стражданням,
І житиму я сподіванням –
Бо щемом солодким кохання
У серці!..
Ми разом – та вже розставання
Між нами лягло невблаганно...

Вже зоря ранкова встала...