Я хоча постою біля вас...
Боже, є ж то отакі вродливі!
На пероні по вечірній зливі
В небуття мене відносить час...
Я хоча постою біля вас...

Я хоча постою біля вас...
Молодості не буває двічі –
Я хоч надивлюся їй у вічі,
Надивлюся вроді без прикрас...
Я хоча постою біля вас...

Я постою трохи біля вас,
Поки ви на потяг ще не сіли –
Враз життя таким віддаленілим
Показалось, наче світ погас...
Я хоча постою біля вас...

Я хоча постою біля вас...
У зіницях ваших повно літа!
А мене від нього зносить час...
Тихо, лагідно і сумовито,
Я хоча постою біля вас...