Ой, зятю, зятю, що ж тут казати,
Як ти з дочкою вже на порозі...
Що ж, якщо ви рішили побратись –
Я не гальмо для вашого воза!
Буду його тягнуть помагати,
Буду в колисці внуків гойдати...
Теща при возі, любий мій зятю, –
Це, щоб ти знав, не колесо п’яте.
Бо вдала теща, тобі повідаю,
Мудрому зятю – найкраще придане!
Гроші, машина – то все товар,
А добра теща – то наче скарб!
Гроші, машина – то лиш товар,
А я для тебе – то сущий скарб!

Ой, зятю, зятю, норов я маю
Трохи крутий – що правда, то правда...
Інколи так з плеча урубаю!
Ти вже стерпи – така от порада...
А взагалі про тещу і зятя
Зайвого плещуть аж забагато...
Ти знай одне: хто тещі не має,
Той ще пацан і жизні не знає!
Бо теща в хаті – то школа є така,
Що після неї ніщо вже не зляка,
З тещею всякий пожить би рад...
Це – як в Сорбонні скінчить фізмат!
З тещею всякий пожить би рад...
Буде потому сам чорт не брат!

Ой, зятю, зятю, тещу послухай:
Доню свою не дам зобиджати!
Як буде в неї злая свекруха –
Я ж не стерплю, знайду, що сказати!
А буде доні з тобою любо –
Буду тебе, як сина, голубить,
Буду тобі в усьому годити,
Буду тебе, як мати, любити!