В мене губки, наче вишеньки,
Карі очка, біле личенько,
І на мене парубки
Позирають залюбки!
Та з усіх я лиш тебе люблю,
Погляди лише твої ловлю,
Хоч на мене, як не пнусь,
Ти й не дивишся чомусь.
Тож порадили мені
Не втрачать даремно дні
І тебе приворожить –
Чар-водою напоїть!

Стала я шукать водиченьку,
Приворотну чарівниченьку,
Все навколо обійшла –
Та такої не знайшла.
Скрізь водиченька засмічена,
Усього в ній накопичено,
Як такою напоїть –
Вся любов усохне вмить!
Що ж тепер мені робить?
Чим тебе приворожить?
Екологія така,
Що лишуся я в дівках!

Та дідусь мій наймудрішенький
Підказав, що в моїм лишеньку
Може раду мені дать
Тільки моршинська вода!
Бо водичка та м’яка й смачна,
Ще й корисна! Словом, чарівна!
Бо і сам її колись
З рук бабусиних напивсь!
Я на "Хонду" стрибону,
Я до Моршина гайну,
Привезу тобі води –
І мене полюбиш ти!