В повсякденній клопотнечі, у житейській суєті
Хочу я слова сказати хоч прості, не пусті
Про людей в житті моєму, на шляхах його складних,
З ким служу я, з ким працюю,
По роботі контактую –
Про колег і колежанок, співробітників моїх!
Ми щоранку на роботу спішимо і в дощ, і в сніг,
Дехто пішки, хтось – у тачці, ну, а більшість – в давкотні!
І як, часом, не встигаю, я колезі подзвоню –
Бо завжди він допоможе,
Завжди зробить все, що зможе,
Бо ніколи і ні в чому не підсуне вам свиню.
Вас люблю, мої колеги,
Наче друзів бойових,
І в строю хто, і полеглих,
І старих, і молодих...
Командирів і підлеглих, говірких і мовчазних...
Та ще тих, хто щиро дружить,
Не вислужуючись служить,
Я люблю вас, друзі, дуже,
Вас люблю, колеги, всіх!

Ми проводим на роботі майже півсвого життя,
Тож, колеги, ви у курсі всіх подій мого буття,
Більше того, брали участь ви у них не раз, не два –
Іменини і хрестини,
І весілля, й роковини,
І легкі, й важкі хвилини не обходяться без вас!
Ми умієм працювати, ми умієм святкувать,
Тож, колеги, повну чарку хочу я за вас піднять,
І за тебе, мій начальник, хоч, буває, ти й бурчиш!
Бо начальник – теж людина,
Теж отримує по спині,
Бо над ним є теж начальник, що також підлеглий чийсь.
Вас люблю, мої колеги,
Наче друзів бойових,
І в строю хто, і полеглих,
І веселих, і сумних...
І нехитрих, і хитреньких, і спокійних, і швидких...
Та ще тих, хто вірно дружить,
Не прислужуючись служить,
Я люблю вас, друзі, дуже,
Вас люблю, колеги, всіх!

Вас люблю, мої колеги,
Наче друзів бойових,
І в строю хто, і полеглих,
І далеких, і близьких!
І хоч інколи між нами щось бува і навкоси –
Та колеги ми, і отже
Все між нас владнати зможем,
І за це, мої несхожі,
Я люблю вас дуже всіх!