Сумний, сумний... Чом зажурений?
Сумний, сумний... Чом зажурений?
Чи жаль тобі листя, що вітер оббив?
Чи жаль тобі саду, що давно одцвів,
Де стояла хата в барвінку і м'яті,
Де криниця, звідки чисту воду пив?
Не повернеться назад,
Не повернеться назад
Сад, де стояла хата в барвінку і м'яті,
Де криниця, звідки чисту воду пив...

Сумний, сумний... Чом зажурений?
Сумний, сумний... Чом зажурений?
Чи жаль тобі світла місяця вночі,
Що при нім кохались, парою йдучи,
Як шукали зорі, щоб вгадати долю,
Ніч благословляли в щасті сміючись?
Не повернеться назад,
Не повернеться назад,
Як шукали зорі, щоб вгадати долю,
Ніч благословляли в щасті сміючись...

Сумний, сумний... Чом зажурений?
Сумний, сумний... Чом зажурений?
Чи жаль тобі років, що як сон спливли?
Та ж вони з собою молодість взяли.
Стали вже батьками дочки із синами,
В світ до нас з тобою онуки прийшли.
Не повернеться назад,
Не повернеться назад:
Стали вже батьками дочки із синами,
В світ до нас з тобою онуки прийшли.

Ой, жаль, ой, жаль, що той сад одцвів.
Ой, жаль, ой, жаль, що й місяць одсвітив.
І жаль мені років, що як сон спливли,
Хоч вони з собою молодість взяли.
Але моє серце в неспокої б'ється
За долю нащадків, що в наш світ прийшли:
Чи рясні сади їм зацвітуть?
Чи любов святу в житті знайдуть?
Чи в них буде хата на добро багата?
Чи в криниці їхні чисті води б'ють?