Усе в цім домі не буденне -
Блищить, мигтить святковий зал.
Пахтить печене і варене.
Панота сходиться на бал.

Ось і Тарас серед загалу.
З дороги, всім панам на злість,
Пройшов собі в куточок залу,
Присів край столика і їсть.

Аж ось і пан собі заходить,
Скривив лице своє бліде,
Єхидними очима водить
І прямо на Тараса йде.

Став перед ним, немов жердина:
- Чи не сказали б ви мені,
Чим відрізняється людина,
Звиніть на слові, від свині?

А наш Тарас: - Скажу охоче,
Дивитись, пане, треба в суть:
Людина їсть, коли захоче,
Свиня ж - коли їй подадуть!