Стоїть берізка ледь жива,
А далі ще тремтять чотири,
Буває так – чужі слова
Гостріші лютої сокири...

Ударить грім – летять тріски,
Гляди, дістануться й до серця,
Болить душа, тріщать кістки,
Залишаться розбиті скельця...

Тече сльоза – її зітри,
Цілунками лікують тіло,
Тепло весни несуть вітри,
Загоять все, що накипіло!..

В житті доволі будяків,
Не насівайте слів колючих,
Навчайтесь співу у птахів,
Птахів ми любимо співучих!