Ти б сокілом злетіла в вишину
До зірок,
Де едемський сад,
До райських врат...
Та хто тебе розбудить віді сну?
Зніме хто
З голови клобук*
Й руками розведе
Твою біду?

Прокинься, Сонце зве тебе у вись!
Ти подивись,
Яка краса:
Гаї й діброви у смарагд** вдяглись.
Над жовтим житом піднялись
Блакитні небеса.

Чи бачиш ти у снах оту красу,
В сльозах,
Серед людських мук,
Моя земля?..
То хто ж тебе розбудить віді сну?
Зірве
З голови клобук
Й руками розведе
Твою біду?

Прокинься, Сонце зве тебе у вись!
Ти подивись,
Яка краса:
Гаї й діброви у смарагд вдяглись.
Над жовтим житом піднялись
Блакитні небеса...